Походження багатьох єврейських прізвищ в Україні пов'язане з місцем проживання їх основоположників. Чимало зустрічається Бердичівських, Житомирських, Вінницьких, Уманських, Бродських...
Рід Бродських походить від рабина Олександра Шора. Він жив наприкінці ХVІІ ст. у Галичині: спершу в місті Жовкві, пізніше в містечку Броди, в якому мешкало чимало євреїв. Через півтора століття правнук Олександра Шора, Марк (Меєр) Шор, переселився з австрійського містечка Броди до імперського міста Златополя Чигиринського повіту на Київщині. Разом із зміною проживання нащадок змінив і своє прізвище. З того часу у документах щодо членів цієї родини зустрічається прізвище Бродські.
Одружившись на дочці місцевого багатія Міріам, розпочинає займатися комерцією. Згодом в родині з'являється п'ятеро синів - Абрам, Зельман, Ісаак, Ізраїль і Йосип. Після смерті батька і розділу майна Ізраїль Маркович успадкував капітал в розмірі 40 тисяч рублів, з яким і починає свій цукровий бізнес. Комерційне та підприємницьке чуття підказує, що ця справа в Україні відкриє величезні можливості. Саме на Ізраїля припадає розквіт родини Бродських. Свій перший цукрорафінадний завод 23-річний Ізраїль Бродський заснував в 1846 році в селі Лебедин, неподалік від Златополя. Його компаньйоном був власник навколишніх земель Петро Лопухін, внучатий племінник ясновельможного князя Потьомкіна.
З часом Ізраїлю стає тісно у провінційному Златополі і він переїжджає до Одеси та оселяється там на найближчі 5 років. Проте, це місто не стало остаточним пристанищем заповзятого підприємця. В думках він виношує переїзд до Києва - найбільшого промислового центру України.
В 1858 р. мешкати в Києві з-поміж євреїв могли купці 1-ї гільдії, тобто ділки, що сформували 100-тисячний капітал. Таких у всьому Києві нараховувалось на кінець ХІХ ст. 372 особи та 340 купців 2-ї гільдії. Іншим дозволялося перебувати в місті не більше трьох днів, окрім ярмарків та в спеціально відведених місцях. У грудні 1865 р. Ізраїль подав прохання про зарахування до київських купців. В 1866 р. отримавши дозвіл, Ізраїль Бродський з дружиною Хаєю та родиною оселяється в Києві.
Розвиваючи і розширюючи справу, Ізраїль Маркович засновує Олександрівське товариство цукрових заводів, що було на той час найбільшим промисловим об'єднанням в області цукрового виробництва. До одного з перших концернів входило тринадцять пісочних і рафінадних заводів. Основний капітал становив 20 млн рублів, товариству належало п'ять цукро-піскових заводів, два рафінадні та 35 рафінадних складів. Заводи товариства виробляли 2 млн пудів цукру-піску та 5 млн пудів рафінаду на рік, що становило 1/4 випуску на цукрових заводах Росії. На заводах, що входили в Олександрівське товариство, працювало понад 10 тисяч осіб.
Після смерті Ізраїля Бродського, товариство цукрових заводів очолив його старший син - Лазар Ізраїлевич Бродський. Лазарю належало понад 35 тис десятин землі, садиби в Києві: по вул. Катерининській, 16 - майже цілий квартал, на Маловасильківській, 13. На відміну від батька, Лазар був не тільки енергійним підприємцем, а й широко освіченою людиною.
Бродські підтримували новітні технології і винаходи в області цукрової справи, стежили за наукою і технікою, підтримували діяльність інженерно-технічного персоналу. Проводили польові досліди з культурою цукрових буряків, організовували показові поля для селян. Залучали кращих агрономів і проводили експерименти з добривами, намагалися вивести цукровий буряк з максимально високим вмістом цукру.
Контори та правління цієї "цукрової імперії" містилися на Олександрівській, 43. Лазар Бродський придбав цю садибу 1873 р. у Катерини Михайлівни Гессе, а звідти 1876 р. родина переїхала на Інститутську, 32, залишивши на Олександрівській контори та правління.
Сфери впливу та інтересів.
Всі члени родини успішно займалися комерцією. Крім цукроваріння, родина мала інтереси в борошномельній, пивоварній, винокурній, паперовій промисловості. Володіли соляними промислами в районі Одеси і вугільними шахтами в Катеринославській губернії. Лазар Бродський був засновником і головою правління Другого пароплавного товариства по Дніпру (першими були Симиренки), членом ради Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку, директором Київського товариства водопостачання, членом комітету фондової біржі, членом ради Товариства взаємного кредиту. Були домовласниками, очолювали кредитні спілки, мали акції у київських міських товариствах трамвая, водогону, освітлення, каналізації, газового господарства.
Бродські фінансували контрреволюційні «уряди» в роки громадянської війни. Йдеться про фінансову підтримку Центральної Ради та Директорії на чолі з Михайлом Грушевським.
Збудовано коштом Бродських.
Як тільки підприємства почали давати значні доходи, Бродські зробили перший крок у низці довгого ланцюжка благодійності. Без перебільшення можна сказати, що жодний громадський проект Києва, не відбувався без участі Бродських.
Київський період життя Ізраїля Бродського також відзначений значними пожертвами на благодійні цілі. Тюремний замок, астрономічна обсерваторія (1845 р.), єврейська лікарня, на що витратили близько 150 тисяч рублів. Притулок для бідних людей на кошти Абрама.
Завдяки приватній ініціативі київських підприємців і, зокрема, Бродським, побачили світ чимало промислових підприємств, наукових, освітніх, медичних закладів та установ.
Коштом родини були збудовані Єврейська безкоштовна лікарня на 100 ліжок, Єврейське ремісниче училище, хоральна синагога, купецька молитовня, санаторій для хворих на туберкульоз в селищі Пуща Водиця. Жертвували кошти на будівництво Подільської жіночої гімназії, Бессарабського ринку, Бактеріологічного інституту у Протасовому Яру, будинок для людей похилого віку в Златополі.
Значні суми Бродські віддавали на поліпшення роботи першого в Росії київського трамвая, на розчищення «авгієвих стаєнь» київської каналізації.
Список зроблених ними добрих справ досить значний, але все ж найзначнішим меценатом Києва став Лазар Бродський. Брав участь він і в створенні Художньо-промислового музею та Троїцького народного дому (сьогодні Київський академічний театр оперети), фінансував дитячу поліклініку і лікарню Ліхарева, допомагав у створенні Аносовського парку і Першого київського комерційного училища, політехнічного інституту (виділив 100 тисяч рублів)
У 1889 році в Києві було створено перший український музей. Рахунок своїх експонатів він почав з подарунків своїх засновників, одним з яких був Лазар Бродський.
Інтереси Лазаря Бродського полягали в тому, щоб дати місту більше лікарень і навчальних закладів. Є промовиста цифра в 1 млн. рублів - приблизно стільки Лазар Бродський витратив на благодійність.
Після революціх 1917 р. родину Бродських розпорошило по світу, а багатства було націоналізовано радянською владою.
Рід Бродських походить від рабина Олександра Шора. Він жив наприкінці ХVІІ ст. у Галичині: спершу в місті Жовкві, пізніше в містечку Броди, в якому мешкало чимало євреїв. Через півтора століття правнук Олександра Шора, Марк (Меєр) Шор, переселився з австрійського містечка Броди до імперського міста Златополя Чигиринського повіту на Київщині. Разом із зміною проживання нащадок змінив і своє прізвище. З того часу у документах щодо членів цієї родини зустрічається прізвище Бродські.
Одружившись на дочці місцевого багатія Міріам, розпочинає займатися комерцією. Згодом в родині з'являється п'ятеро синів - Абрам, Зельман, Ісаак, Ізраїль і Йосип. Після смерті батька і розділу майна Ізраїль Маркович успадкував капітал в розмірі 40 тисяч рублів, з яким і починає свій цукровий бізнес. Комерційне та підприємницьке чуття підказує, що ця справа в Україні відкриє величезні можливості. Саме на Ізраїля припадає розквіт родини Бродських. Свій перший цукрорафінадний завод 23-річний Ізраїль Бродський заснував в 1846 році в селі Лебедин, неподалік від Златополя. Його компаньйоном був власник навколишніх земель Петро Лопухін, внучатий племінник ясновельможного князя Потьомкіна.
Ізраїль Маркович Бродський - засновник роду меценатів.
В 1858 р. мешкати в Києві з-поміж євреїв могли купці 1-ї гільдії, тобто ділки, що сформували 100-тисячний капітал. Таких у всьому Києві нараховувалось на кінець ХІХ ст. 372 особи та 340 купців 2-ї гільдії. Іншим дозволялося перебувати в місті не більше трьох днів, окрім ярмарків та в спеціально відведених місцях. У грудні 1865 р. Ізраїль подав прохання про зарахування до київських купців. В 1866 р. отримавши дозвіл, Ізраїль Бродський з дружиною Хаєю та родиною оселяється в Києві.
Розвиваючи і розширюючи справу, Ізраїль Маркович засновує Олександрівське товариство цукрових заводів, що було на той час найбільшим промисловим об'єднанням в області цукрового виробництва. До одного з перших концернів входило тринадцять пісочних і рафінадних заводів. Основний капітал становив 20 млн рублів, товариству належало п'ять цукро-піскових заводів, два рафінадні та 35 рафінадних складів. Заводи товариства виробляли 2 млн пудів цукру-піску та 5 млн пудів рафінаду на рік, що становило 1/4 випуску на цукрових заводах Росії. На заводах, що входили в Олександрівське товариство, працювало понад 10 тисяч осіб.
Після смерті Ізраїля Бродського, товариство цукрових заводів очолив його старший син - Лазар Ізраїлевич Бродський. Лазарю належало понад 35 тис десятин землі, садиби в Києві: по вул. Катерининській, 16 - майже цілий квартал, на Маловасильківській, 13. На відміну від батька, Лазар був не тільки енергійним підприємцем, а й широко освіченою людиною.
Бродські підтримували новітні технології і винаходи в області цукрової справи, стежили за наукою і технікою, підтримували діяльність інженерно-технічного персоналу. Проводили польові досліди з культурою цукрових буряків, організовували показові поля для селян. Залучали кращих агрономів і проводили експерименти з добривами, намагалися вивести цукровий буряк з максимально високим вмістом цукру.
Контори та правління цієї "цукрової імперії" містилися на Олександрівській, 43. Лазар Бродський придбав цю садибу 1873 р. у Катерини Михайлівни Гессе, а звідти 1876 р. родина переїхала на Інститутську, 32, залишивши на Олександрівській контори та правління.
Акція в 250 руб. Олександрівського товариства цукрозаводів.
Київ, 1913 р.
Сфери впливу та інтересів.
Всі члени родини успішно займалися комерцією. Крім цукроваріння, родина мала інтереси в борошномельній, пивоварній, винокурній, паперовій промисловості. Володіли соляними промислами в районі Одеси і вугільними шахтами в Катеринославській губернії. Лазар Бродський був засновником і головою правління Другого пароплавного товариства по Дніпру (першими були Симиренки), членом ради Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку, директором Київського товариства водопостачання, членом комітету фондової біржі, членом ради Товариства взаємного кредиту. Були домовласниками, очолювали кредитні спілки, мали акції у київських міських товариствах трамвая, водогону, освітлення, каналізації, газового господарства.
Бродські фінансували контрреволюційні «уряди» в роки громадянської війни. Йдеться про фінансову підтримку Центральної Ради та Директорії на чолі з Михайлом Грушевським.
Михайло Грушевський - голова ЦРУ.
Як тільки підприємства почали давати значні доходи, Бродські зробили перший крок у низці довгого ланцюжка благодійності. Без перебільшення можна сказати, що жодний громадський проект Києва, не відбувався без участі Бродських.
Київський період життя Ізраїля Бродського також відзначений значними пожертвами на благодійні цілі. Тюремний замок, астрономічна обсерваторія (1845 р.), єврейська лікарня, на що витратили близько 150 тисяч рублів. Притулок для бідних людей на кошти Абрама.
Бактеріологічний університет.
Коштом родини були збудовані Єврейська безкоштовна лікарня на 100 ліжок, Єврейське ремісниче училище, хоральна синагога, купецька молитовня, санаторій для хворих на туберкульоз в селищі Пуща Водиця. Жертвували кошти на будівництво Подільської жіночої гімназії, Бессарабського ринку, Бактеріологічного інституту у Протасовому Яру, будинок для людей похилого віку в Златополі.
Бессарабський ринок.
Значні суми Бродські віддавали на поліпшення роботи першого в Росії київського трамвая, на розчищення «авгієвих стаєнь» київської каналізації.
Список зроблених ними добрих справ досить значний, але все ж найзначнішим меценатом Києва став Лазар Бродський. Брав участь він і в створенні Художньо-промислового музею та Троїцького народного дому (сьогодні Київський академічний театр оперети), фінансував дитячу поліклініку і лікарню Ліхарева, допомагав у створенні Аносовського парку і Першого київського комерційного училища, політехнічного інституту (виділив 100 тисяч рублів)
Синагога коштом Лазаря Бродського.
У 1889 році в Києві було створено перший український музей. Рахунок своїх експонатів він почав з подарунків своїх засновників, одним з яких був Лазар Бродський.
Інтереси Лазаря Бродського полягали в тому, щоб дати місту більше лікарень і навчальних закладів. Є промовиста цифра в 1 млн. рублів - приблизно стільки Лазар Бродський витратив на благодійність.
Після революціх 1917 р. родину Бродських розпорошило по світу, а багатства було націоналізовано радянською владою.
Немає коментарів:
Дописати коментар