Глава Артемій Терещенко - перший яскравий представник роду, народився в 1794 р. в родині Чернігівського реєстрового козака - Якова Терещенка зі Слобідської України. 15 січня 1819 р. одружився на Єфросинії Григорівні Стеслявській, дочці купця Григорія Євстратовича Стеслявського. Облаштувавшись у Глухові, глава родини Артем Якович із дружиною Євросинією невдовзі будують власний дім. У ньому на світ з'являється троє їхніх синів - Микола, Федір, Семен та дочка Марія(Маріамна).
Перед очима хлопців змалечку був образ батька - селянина, який всього у своєму житті досяг завдяки важкій праці. Його робочий день починався і закінчувався затемно. Працьовитість, чесність і порядність Артема Яковича, чию підприємницьку і громадську активність відзначили золотою медалю Священого сеноду, були добре відомі глухівчанам. Люди обрали його бургомістром (головою) міського магістрату, а потім незмінним старостою Анастасіївського храму збудованого коштом старшого сина.
Артемій Терещенко воював в армії Російської Імперії проти Наполеона в 1812 році і дійшов з армією до Парижа. І ось виникає зв'язок з Францією і Парижем з того часу. Там він побачив інший рівень життя і повернувся додому з новими ідеями, вирішив розпочати свою справу - торгівлю. Свою комерційну діяльність почав у Глухові з дрібної торгівлі, працюючи крамарчуком (прикажчиком) у крамниці глухівського купця. Завдяки значним здібностям, старанності та обачності він незабаром відкрив свою справу. Спочатку торгував на базарі Глухова з ручного візка пиріжками з м'ясом, а пізніше відкрив невелику крамницю. "Карбованець" - так прозвали сусіди Артема за міцну комерційну хватку та ощадливість. Купцем був знаний, як надійний постачальник та людина слова. Згодом Артемій Якович став купцем Першої гільдії, з власним капіталом більше 10 тис. крб.
У 1853 р. розпочалася Кримська війна і він з своїми синами організував чумакування. Тобто поставка в Крим хліба, горілки, пшениці, лісу та пороха Шосткинського порохового заводу. Оскільки все це йшло під державне замовлення, отримав серйозні кошти, які пізніше вклав у видобуток кам'яної солі в районі Слов'янська, а також в Луганській та Донецькій областях. Скуповував і будував нові солоні шахти, і став дуже великим промисловцем. І ось коли Артемій заробив великі гроші на соляному виробництві, розпочав здійснювати мрію життя - цукроваріння.
Російська імперія у цій війні програла, на відміну від родини Терещенків. А вже під час селянської реформи 1861 р. (відміна кріпосного права), Терещенки зметикували, що найкраще зароблені гроші витратити на купівлі поміщицьких територій.
Підприємницькі Терещенки брали в оренду землі і підприємства у поміщиків, які лишилися без кріпосних, а в подальшому і скуповували їх. Тільки на Батьківщині було придбано 140 000 десятин землі. У них були землі не лише на Глухівщині, а й на Брянщині, Сумщині, та Київщині. Відчувши цукровий "бум", Артемій та сини почали вкладати кошти в цукровий буряк, що призвело до самого найбільшого капіталу в Російській імперії.
У 1870 році Микола та Федір заснували товариство цукрово-бурякових та рафінадних заводів братів Терещенків зі стартовим капіталом у 3 млн. крб. А вже під кінець століття прибуток був втричі більшим.
Із заснуванням у 1870 р. синдикату, Артемій Терещенко фактично полишає бізнес. З трьох дітей Артема, найактивнішим помічником в меценатських справах став старший син Микола, який і перейняв батьківську справу.
А 12 березня 1870 року, глава роду Артемій Якович, як значилося у найвищому указі царя Олександра II від 12 березня 1870 р, в звязку з високими заслугами та меценатством отримав дворянський титул по чоловічій лінії. В сімейній книзі роду Чернігівського дворянства значилося, що дворянське звання батько отримав за заслуги старшого сина.
Ознайомитися та переглянути збільшене зображення можна ТуТ
Помирає Артем Якович в 1873 р. на 79-му році життя. У своєму заповіті Артем Якович окремо зазначив скільки щорічно сини мають витрачати на утримання Жіночої гімназії, Федорівського трикласного училища і безкоштовного дитячого притулку, які ним були засновані.
В церкві Трьох Анастасій знаходиться фамільний склеп, в якому покоїться Артем Терещенко з родиною.
 |
| Глава родини - Артемій Терещенко |
Артемій Терещенко воював в армії Російської Імперії проти Наполеона в 1812 році і дійшов з армією до Парижа. І ось виникає зв'язок з Францією і Парижем з того часу. Там він побачив інший рівень життя і повернувся додому з новими ідеями, вирішив розпочати свою справу - торгівлю. Свою комерційну діяльність почав у Глухові з дрібної торгівлі, працюючи крамарчуком (прикажчиком) у крамниці глухівського купця. Завдяки значним здібностям, старанності та обачності він незабаром відкрив свою справу. Спочатку торгував на базарі Глухова з ручного візка пиріжками з м'ясом, а пізніше відкрив невелику крамницю. "Карбованець" - так прозвали сусіди Артема за міцну комерційну хватку та ощадливість. Купцем був знаний, як надійний постачальник та людина слова. Згодом Артемій Якович став купцем Першої гільдії, з власним капіталом більше 10 тис. крб.
У 1853 р. розпочалася Кримська війна і він з своїми синами організував чумакування. Тобто поставка в Крим хліба, горілки, пшениці, лісу та пороха Шосткинського порохового заводу. Оскільки все це йшло під державне замовлення, отримав серйозні кошти, які пізніше вклав у видобуток кам'яної солі в районі Слов'янська, а також в Луганській та Донецькій областях. Скуповував і будував нові солоні шахти, і став дуже великим промисловцем. І ось коли Артемій заробив великі гроші на соляному виробництві, розпочав здійснювати мрію життя - цукроваріння.
Російська імперія у цій війні програла, на відміну від родини Терещенків. А вже під час селянської реформи 1861 р. (відміна кріпосного права), Терещенки зметикували, що найкраще зароблені гроші витратити на купівлі поміщицьких територій.
Підприємницькі Терещенки брали в оренду землі і підприємства у поміщиків, які лишилися без кріпосних, а в подальшому і скуповували їх. Тільки на Батьківщині було придбано 140 000 десятин землі. У них були землі не лише на Глухівщині, а й на Брянщині, Сумщині, та Київщині. Відчувши цукровий "бум", Артемій та сини почали вкладати кошти в цукровий буряк, що призвело до самого найбільшого капіталу в Російській імперії.
У 1870 році Микола та Федір заснували товариство цукрово-бурякових та рафінадних заводів братів Терещенків зі стартовим капіталом у 3 млн. крб. А вже під кінець століття прибуток був втричі більшим.
Із заснуванням у 1870 р. синдикату, Артемій Терещенко фактично полишає бізнес. З трьох дітей Артема, найактивнішим помічником в меценатських справах став старший син Микола, який і перейняв батьківську справу.
А 12 березня 1870 року, глава роду Артемій Якович, як значилося у найвищому указі царя Олександра II від 12 березня 1870 р, в звязку з високими заслугами та меценатством отримав дворянський титул по чоловічій лінії. В сімейній книзі роду Чернігівського дворянства значилося, що дворянське звання батько отримав за заслуги старшого сина.
Ознайомитися та переглянути збільшене зображення можна ТуТ
Помирає Артем Якович в 1873 р. на 79-му році життя. У своєму заповіті Артем Якович окремо зазначив скільки щорічно сини мають витрачати на утримання Жіночої гімназії, Федорівського трикласного училища і безкоштовного дитячого притулку, які ним були засновані.
В церкві Трьох Анастасій знаходиться фамільний склеп, в якому покоїться Артем Терещенко з родиною.
Немає коментарів:
Дописати коментар